Історично склалися звичні для магнітологів позначення компонент геомагнітного поля в декартовій системі координат, які зазвичай називають елементами поля (рис.1). Одна вісь системи координат направлена по географічному меридіану на північ, друга по напряму паралелі на схід і третя вертикально вниз. Їм відповідають північна компонента X, східна компонента Y і вертикальна компонента Z геомагнітного поля. Вертикальна площина, в якій лежить вектор Н називається площиною магнітного меридіана. Кут між вектором поля В і горизонтальною площиною називається нахиленням I, який вважається позитивним в північній півкулі і рівним нулю на геомагнітному екваторі. Кут між площинами магнітного і географічного меридіанів називається магнітним схиленням D, яке прийняте вважати позитивним в східному напрямі.
Елементи D і I зазвичай вимірюються в кутових градусах, хвилинах і десятих долях хвилини. Решта елементів і повний вектор магнітної індукції В виражаються в нТл(нанотеслах) або в десятих долях нТл.
Для довідки:
одиниця вимірювання магнітної індукції В :
1 Тл(Тесла) = 106 мкТл = 109 нТл
H= (X2+Y2)1/2 H= (B2-Z2)1/2 X=H . cosD Y=H . sinD
Рис.1